24 лютого Таня прокинулася і як завжди почала збиратися на роботу та готувати сніданок. Проте вже за декілька хвилин її хлопець повідомив: росія почала повномасштабну війну.
«Не усвідомлюючи що це правда, я взяла в руки телефон та прочитала повідомлення від колег, що росія вторглася в Україну і потрібно рухатись за підготовленим планом. Лише через 15 хвилин усвідомила усе, що відбувається. Тоді я відчувала лише страх», — згадує найтемніший ранок Тетяна Корженівська, експертка з нормопроєктування Українського центру охорони здоров’я (UHC).
Відкинувши емоції, дівчина з перших днів почала шукати, як допомогти військовим, медикам та цивільним. Перш за все Тетяна надає юридичні консультації з різних питань, переважно тих, що стосуються благодійної чи гуманітарної допомоги. Каже, що таким чином допомагає людям і тримає мозок в тонусі.
Крім волонтерства, Таня продовжує працювати та допомагає документувати злочини, спілкується з медиками, які стали очевидцями атак на заклади охорони здоров’я.
Також наша експертка допомагає медикам: «Моя сестра працює медичною сестрою. З початку вторгнення вона не покидала своє робоче місце, знаходячись там майже 24/7. Ми з хлопцем за потреби забезпечували лікарню харчами та засобами гігієни. Нам не важко, а їм це дуже потрібно».
Проте найбільше уваги зараз Тетяна приділяє збору благодійної допомоги для наших військових хлопців та дівчат. Разом зі своїм хлопцем вона шукає інформацію про потреби військових, організації, які можуть надати таку допомогу, або ж самотужки збирає необхідні речі та відправляє на передову.
«Ви забезпечуєте нам тил, а ми вас захищаємо».
«Ці слова сказав мені військовий. Це власне все, що варто знати про важливість якісної допомоги нашим захисникам», — зауважує Таня.
Серед цих справ, Таня ще й встигає підтримувати чистоту біля дому.
«Ми періодично збираємо сміття у дворі будинку, в якому живемо. Зараз комунальним службам нелегко, тому допомога точно не завадить», — наголошує дівчина.
Через обмежену кількість продуктів у перші дні війни Таня почала пекти хліб. Хотіла розвозити його по блокпостах, але побачила, що військових «завалюють продуктами», тому вирішила пригощати рідних та близьких, які не мають змоги приготувати чи купити хліб. Вона й сьогодні продовжує цю справу.
Саме волонтерство та приготування їжі допомагають Тані щодня триматися. Вона рекомендує прогулюватися на свіжому повітрі (але обережно й уважно дивлячись під ноги), займатися повсякденними справами, які були рутинними до війни та головне — дозовано споживати новини.
А ще — вірити у Збройні сили України!
Таня не бачить іншого сценарію закінчення війни, крім нашої перемоги. Вже й запланувала місце, де святкуватиме цей день.
«Потім повернемось до звичного життя. Піду на роботу в наш комфортний офіс, який завжди був наповнений сміхом та позитивними людьми. А ще обов’язково відвідаю такий довгоочікуваний концерт улюбленого музичного гурту», — завершує Таня.
Віримо у перемогу! Слава Україні!