Physicians for Human Rights задокументували 601 атаку на заклади охорони здоров’я у Сирії впродовж усього конфлікту. З них понад 90% приписуються або сирійському уряду, або російським військам. 

Сьогодні є очевидні ознаки того, що збройні сили Росії застосовують подібну тактику атак на лікарні й в Україні.

Atlantic Council у співпраці з Українським центром охорони здоров’я (UHC) розробив аналітичний огляд «Від Сирії до України: постійні атаки Росії на охорону здоров’я у конфлікті». Автори дослідили атаки на заклади охорони здоров’я у цих країнах, встановити модель деяких обстрілів, проаналізувати реакції міжнародних організацій (ООН, ВООЗ) і національних урядів. У результаті команда сформувала рекомендації щодо запобігання та відповідальності.

Міжнародні установи, уряди та світові лідери почали систематично відстежувати атаки на охорону здоров’я і публічно засудили напади. Проте ООН та ВООЗ вжили надто мало або й зовсім нічого, щоб запобігти майбутнім нападам. 

Наприклад, ВООЗ, попри атаки на охорону здоров’я, висунула, а згодом обрала до виконавчого комітету Росію та Сирію. Тобто дві країни, які відповідальні за сотні нападів на охорону здоров’я, мають право голосу та впливають на порядок денний.

Умисні напади військових на заклади охорони здоров’я чітко демонструють паттерни атак. Один із них — скоординована кампанія. У Сирії та Україні кілька медичних закладів, що знаходяться неподалік один від одного, за короткий проміжок часу були атаковані кілька разів. Це свідчить про намір знищити систему охорони здоров’я цілого регіону.

Наприклад, вранці 16 жовтня 2015 року російські війська здійснили серію авіаударів по госпіталях Аль-Хадер і Аль-Аіс у південній місцевості Алеппо, що призвело до повної відсутності медичних закладів у регіоні. 

Так само у Житомирській області російські війська всього за дев’ять днів атакували п’ять медичних закладів, пошкодивши пологовий будинок у місті Житомирі 1 березня, Народицьку міську лікарню 2 березня, Коростенську міську лікарню 6 березня, міську лікарню №1 і дитячу міську лікарню Житомира 9 березня.

Попри масштаби проблеми, у світі не було жодного кримінального переслідування ймовірних винуватців нападів на заклади охорони здоров’я у будь-якому конфлікті. Не було створено мандату ООН, присвяченого цьому питанню, які б були спрямовані на запобігання нападів на охорону здоров’я в умовах конфлікту. Відповідь організацій на атаки та вбивства — лише словесне засудження.

Нездатність міжнародного співтовариства змусити застосувати значущі дії для припинення злочиних нападів на медичні установи під час конфліктів, призводить до смертей медичних працівників і громадянського населення.

Читайтет повний текст аналітичного огляду «Від Сирії до України: постійні атаки Росії на охорону здоров’я у конфлікті» англійською.
Також запрошуємо послухати запис однойменої дискусії.

Проєкт з документування атак на систему охорони здоров’я України втілюється Лабораторією законодавчих ініціатив/Agency for Legislative Initiatives та Українським центром охорони здоров’я (UHC) за підтримки програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду “Відродження”.