Команда UHC підготувала аналітичний звіт, у якому оцінює шкоду, заподіяну медичній інфраструктурі Маріуполя російськими військами у період з 24 лютого по 20 травня 2022 року. Зібрані у звіті факти необхідно врахувати у майбутніх процесах проти військових та політичного керівництва РФ.

Англомовна версія звіту доступна за посиланням / The English version of the report is available here.


Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації у лютому 2022 року, команда UHC документує та збирає докази щодо атак на медичні заклади.

Маріуполь, одне із найбільш динамічних міст в Україні, у 2022 році став театром масових руйнувань та воєнних злочинів, які майже не мають аналогів з часів Другої світової війни. Знищення Маріуполя можна порівняти лише з руйнуванням Грозного у Чечні або Алеппо у Сирії. До знищення кожного з цих міст доклала зусиль Російська Федерація. Команда UHC взялася оцінити масштаб та зібрати свідчення та факти воєнних злочинів проти медичної інфраструктури Маріуполя.

Російські війська зруйнували майже усю цивільну інфраструктуру Маріуполя, у тому числі, за оцінкою UHC, щонайменше 80% медичної інфраструктури. Критична медична інфраструктура зруйнована майже повністю — у місті майже не залишилося первинної допомоги, загальних лікарень, дитячих лікарень, пологових будинків та психіатричних закладів. Маріуполь став символом того, що Російська Федерація під час агресивної війни проти України не просто порушувала окремі норми міжнародного гуманітарного права — вона вела війну так, ніби цього права не існує. 

Аналітики UHC констатують, що більшість руйнувань медичної інфраструктури Маріуполя відбулися внаслідок масованих невибіркових обстрілів міста впродовж березня-квітня 2022 року. Внаслідок цих бомбардувань цілі райони опинилися непридатними для життя, а мешканці міста втратили можливість отримання медичної допомоги.

Постраждала життєво необхідна медична інфраструктура: понад дві третини амбулаторій первинної допомоги, майже всі багатопрофільні лікарні, дитячі заклади та пологові будинки, а також два корпуси психіатричної лікарні. Ці втрати не піддаються швидкому відновленню. А в умовах окупації та постійних бойових дій свідчать про провокування гуманітарної катастрофи у місті. Зокрема зафіксовані нестача ліків, загроза епідемій, відсутність доступу до містян гуманітарних організацій.

Внаслідок нападу Росії на Маріуполь було критично пошкоджено або зруйновано щонайменше 80% медичної інфраструктури міста — 82 зі 106 місць надання медичних послуг. З них у 40 випадках аналітики UHC мають верифіковані прямі докази руйнувань, і у 42 випадках — докази високої ймовірності руйнувань.

Ще шість закладів могли бути пошкоджені, адже знаходилися у районах, де згідно з даними, відбувалися інтенсивні обстріли. Однак прямих доказів руйнувань цих медичних закладів виявлено не було. Щодо можливих руйнувань 18 закладів команді UHC не вдалося знайти жодної інформації.

Найбільше місць надання медичних послуг було пошкоджено чи зруйновано у Центральному та Лівобережному районах міста. У Центральному районі пошкоджень зазнали 84% місць надання послуг, у Лівобережному — 93%. Саме у напрямку цих двох районів велися активні наступальні дії військами РФ, що пояснює масштаб руйнувань.

Подробиці аналізу руйнувань, а також приклади атак на місця надання медичних послуг та інших воєнних злочинів проти охорони здоров’я читайте у тексті звіту.

Чому важливо збирати та аналізувати факти і свідчення?

Серед усіх цивільних обʼєктів, медичні заклади мають особливий статус. Женевськими конвенціями прямо заборонено заподіювати їм шкоди за будь- яких обставин, крім випадків, коли медичні заклади позбавляються своєї гуманітарної функції та діють як військові обʼєкти. 

Масовість, систематичність, навмисність та жорстокість цих атак свідчать про те, що Російська Федерація у Маріуполі свідомо вела війну не лише проти військових, але і проти цивільного населення. Такі дії безумовно є порушенням фундаментальних засад міжнародного гуманітарного права.

Команда UHC вважає, що у випадку Маріуполя (як і інших міст), мають бути розглянуті не лише поодинокі епізоди воєнних злочинів, але й масовий та систематичний терор проти цивільного населення як засіб ведення війни.

Яким чином ми збирали та верифікували дані?

Тимчасова анексія Маріуполя та спроби російської окупаційної адміністрації приховати сліди своїх дій ускладнюють повноцінний збір доказів щодо злочинів, однак свідчень залишається чимало.

Головним викликом дослідження став вкрай обмежений доступ до інформації з міста та можливостей її верифікації. Оцінки та розрахунки, наведені в аналітичному звіті UHC, базуються на інформації з відкритих джерел, інформації від свідків подій, а також супутникових знімках, які надала Humanitarian Research Lab (HRL), що базується в Yale School of Public Health, США. 

Враховуючи, що місто з початку бойових дій перебувало під активними обстрілами, а з 20 травня 2022 року фактично знаходиться в російській окупації, у команди UHC не було можливості відвідати локації та самостійно зібрати докази. Через брак інформації основну увагу аналітики UHC приділяли супутниковим знімкам для верифікації інформації з відкритих джерел.

Наші аналітики використовували власну методологію — збирали, верифікували і аналізували інформацію у чотири етапи. Про деталі розповідаємо у тексті звіту.